У 1952 році Михайло Леонтійович Кабанов був направлений на навчання до Харківського пожежно-технічного училища МВС СРСР. Після закінчення навчального закладу він залишився працювати викладачем фізичної підготовки. Цілеспрямований і наполегливий, Михайло Леонтійович усю свою 38-річну службу присвятив становленню, розвитку і зміцненню пожежно-прикладного спорту. Цей вид спорту в училищі став «Спортом № 1», коли Кабанов Михайло Леонтійович став старшим викладачем пожежно-рятувальної підготовки та старшим тренером збірної команди України з пожежно-прикладного спорту. «Тоді майор Кабанов, - пригадує теперішній тренер збірної команди з пожежно-прикладного спорту вже Національного університету цивільного захисту України Володимир Іванович Бєлов, - зробив ставку на молодих, активізував роботу секції пожежно-прикладного спорту в училищі і перспективних курсантів став запрошувати кандидатами до збірної України. І не помилився». Першими звання «Майстер спорту СРСР» отримали А.І.Трещов, В.І.Бєлов, А.І. Романченко, А.П. Обозний, В.В. Сировий, П.Т. Смородін. А.Трещов виборює І місце на чемпіонаті України на 100-метровій смузі, В. Бєлов та А. Романченко стають чемпіонами на висувній драбині, В. Бєлов, А. Трещов та П. Смородін – на пожежній естафеті 4/100 метрів. При цьому всі отримують золоті медалі чемпіонів України. І все це під чітким керівництвом Михайла Леонтійовича.
Визначною подією стала участь представників училища у складі збірної команди СРСР на міжнародних змаганнях у Югославії. Достойно представили А.Трещов, В.Бєлов, А.Бутильський та А.Обозний збірну СРСР на такому відповідальному заході. Збірна команда училища успішно виступає на чемпіонатах України протягом 1968 – 1970 років, виборює перші місця. За успішний виступ кубок України назавжди було залишено в училищі. А за підготовку чемпіонів та призерів СРСР Кабанову Михайлу Леонтійовичу у 1969 році було присвоєно високе звання «Заслужений тренер УРСР».
Протягом 19 років Михайло Леонтійович Кабанов був старшим тренером збірних команд УРСР з пожежно-прикладного спорту серед юнаків та дорослих. У своєму активі має 25 чемпіонів та призерів Радянського Союзу та міжнародних змагань. Слід зазначити, що за період служби в училищі він підготував більше сімдесяти майстрів спорту СРСР. Вражаюча цифра… Справді, він був закоханий у свою професію, віддавав усі свої сили та енергію на розвиток пожежно-прикладного спорту в Україні. Його труд високо оцінений - він має почесні звання «Почесний майстер спорту СРСР», «Заслужений тренер УРСР», нагороджений знаком «Відмінник народної освіти УРСР».
Сьогодні Великий Тренер перебуває на заслуженому відпочинку. Але не забуває сьогоднішніх курсантів, постійно підтримує тісний зв’язок із колективом навчального закладу. Як ветеран пожежної охорони та учасник тилу під час Великої Вітчизняної війни Михайло Леонтійович бере активну участь у патріотичному вихованні молоді університету. Його біографія є однією з тих, що завжди була, є і буде прикладом для наслідування. Великі результати його діяльності, вражаючі, відчутні, значить, недарма живе людина, неперевершений його авторитет. Особливо у наш екстремальний час багатющий досвід Великого Тренера, його високий професіоналізм та талант педагога, як ніколи, потрібний не тільки вихованцям, а й викладачам Університету. Є, в кого вчитись. І майбутні рятівники вчаться.
25 листопада Михайлу Леонтійовичу виповниться 85 років. Тож нехай буде Божа ласка прихильною до нього і довгих йому років життя!
Славимо ім’я твоє, Великий Тренере! І справи твої ніколи не будуть забуті!
Вікторія Коленко, прес-служба НУЦЗУ